ВИСТАВКУ, ПРИСВЯЧЕНУ КОРЕЦЬКІЙ ФАРФОРО-ФАЯНСОВІЙ МАНУФАКТУРІ ВІДКРИЛИ У РІВНЕНСЬКОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ

30 жовтня 2019

29 жовтня 2019 р. у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка присвячена фарфорово-фаянсовій мануфактурі у м. Корець. Приводом до її створення стала 235 річниця організації порцелянової мануфактури. У проєкті беруть участь два музеї: Рівненський обласний краєзнавчий музей та Державний історико-культурний заповідник м. Остога. Ідея виставки належить старшому науковому співробітнику сектору мистецтв Віктору Луцу та старшій науковій співробітниці відділу давньої історії та археології Ользі Морозовій.

На виставці демонструються унікальні вироби корецької мануфактури, яких у всіх музеях України набереться близько 300 предметів. Сама фабрика була заснована князем Юзефом Клеменсом Чарторийським межі XVIII – на початку XIXст.Корець поклав початок розвитку потужної мережі підприємств порцеляни й фаянсу волинської групи. Він був першим підприємством, від якого залишилися натурні взірці кінця XVIII ст.

Секрети виробництва «білого золота» були впроваджені завдяки залученню до проекту фахівців–фарфористів Франца і Міхаеля де Мезерів. До моменту переїзду цих фахівців на Волинь вони мали досвід роботи на французькій фабриці порцеляни в Севрі.

Корецький завод отримує першу продукцію у 1784 р. Її потужності давали можливість виготовляти до 20 тисяч штук різної продукції в місяць. Це і столові, чайні, кавові сервізи, одиничні предмети тощо. Посуд на заводі замовляли королівський двір Польщі та імператорський двір Росії. Відомо, зокрема, що був виготовлений сервіз для Катерини ІІ.  У 1797 р. пожежа повністю знищила фабрику, однак через декілька років вона знову відродилася і працювала до 1832 р., до другої пожежі.

Поряд із запрошеними майстрами працювали і місцеві майстри, на навчання яких Ю. Чарторийський не шкодував грошей. На фабриці працювали як чоловіки, так і жінки. Відомий підпис майстрині Ф. Компанична, за документами проходить художниця «вдова Сухозагнета»

Правонаступниками корецької фабрики стали заводи у Баранівці та Городниці (нині – Житомирська обл.). Традиції корецької порцеляни до Баранівки перевіз М. Мезер, який після смерті дружини переїхав туди працювати. Першу продукцію отримали у 1804 р.

Фабрика у Городниці відкривається у 1807 р. як дочірнє підприємство  корецького заводу куди перенесли фаянсове виробництво.З другої половини ХІХ ст. фабрика спеціалізувалася на виготовлення порцелянової скульптури. 

Основною продукцією, що випускали ці підприємства були: сервізи (столові, чайні, кавові), вази, поштучні тарілки, чашки, чайники, цукорниці, порцелянові фігурки тощо.

Продукція порцелянових заводів волинської групи дуже популярна у Польщі. В її музеях зберігається до 3000 предметів самої лише корецької порцеляни.

На виставці представлено 12 предметів корецької порцеляни з Рівненського обласного краєзнавчого музею. Це ваза 1815 р. тарілки та кавові чашечки з тарілками виготовлення 1811 – 1814 р.

У Державному історико-культурному заповіднику м. Острога є речі корецької порцеляни, зокрема, кружка з портретом Олександра І, колекція скульптури ХІХ ст. городницької мануфактури, яка частково представлена на виставці.

Виставка дала поштовх до наступних досліджень порцеляни, зокрема виробів з Баранівки та Городниці.

О. Морозова

ст. науковий співробітник відділу давньої історії та археології.