12 квітня 2020
Рівненський обласний краєзнавчий музей щиро вітає всіх із Вербною неділею! Православні віряни святкують сьогодні Вхід Господній до Єрусалиму.
Урочистий вхід Господній до Єрусалиму відзначається в останню неділю перед світлим святом Пасхи. Це одне з великих свят, яке належить до циклу Великодніх і називається ще Вербною неділею, бо в цей день за всенічною службою Божою віруючим роздають освячене віття верби та інших рослин. У давнину із зеленими гілками зустрічали царів, котрі поверталися після перемоги над ворогами. І ми, тримаючи в руках перші весняні зелені гілки, прославляємо Спасителя як Переможця смерті, бо він воскрешав померлих і цього дня входив до Єрусалиму, знаючи, що помре за наші гріхи і воскресне, і тим самим спасе нас від вічної смерті і від вічних мук. Зелені гілки служать для нас знаком перемоги Христа над смертю і нагадують нам про майбутнє воскресіння усіх нас з мертвих. Наблизившись до Єрусалима, прибувши до селища Віффагії, до гори Елеонської, Ісус Христос послав двох учнів своїх, сказавши: «Підіть у село, що прямо перед вами, і відразу знайдете молодого осла, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть до Мене. А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? Скажіть йому так: він потрібний Господу».
Учні пішли і вчинили так, як велів їм Ісус. Вони привели молодого осла, накрили його своїм одягом, і Ісус Христос сів на нього.
Між тим, безліч людей, зібравшись звідусіль на свято Пасхи, вийшли йому назустріч. Багато хто скидав із себе верхній одяг і розстилав йому по дорозі, інші зрізали пальмові гілки, несли їх у руках і кидали на дорогу. І весь народ, супроводжуючи і зустрічаючи його, на радощах вигукував: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний Цар Ізраїлів, що гряде в ім'я Господнє! Осанна в вишніх!»
Урочистий вхід Ісуса до Єрусалиму був вступом його на шлях хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти.
Назва "Вербна неділя" походить від того, що на це свято віруючі приходять до храму з гілками, як правило, вербових чи інших дерев, які першими розпускаються навесні. В ознаменування тих гілок, які різали люди, що радо й натхненно зустрічали Ісуса в Єрусалимі. Тому і саме свято стало називатися Вербною неділею.
А гілки, які встигли освятити ставили вдома на покутті під іконами. Вважалося, що вони будуть оберігати будинок і всіх, хто в ньому живе протягом року. Крім цього, народ любив і веселитися в Вербну неділю, але не дуже шумно і голосно.
Прийнято було освяченою вербовою гілочкою злегка побити дітей, примовляючи:
Не я б’ю - верба б’є,
За тиждень Великдень.
Уже недалечко
Червоне яєчко!
Головною подією після церкви на свято був великий базар, де продавали все, що завгодно, починаючи від уже обрізаних гілок і закінчуючи різними дрібничками. Працювати і прибирати в будинку було суворо заборонено, тому люди намагалися закінчити всі справи хоча б за день до самого торжества.
До речі, минулорічною освяченою вербовою гілкою господині розпалювали піч, коли пекли паски. Вважалося, що вербова освячена гілка може зупинити пожежу в полі, якщо її кинути у вогонь.
Вперше виганяючи худобу на пасовисько, її підганяли саме гілочкою освяченої верби. Також свячена верба використовувалась у якості ліків від пропасниці, ревматизму, відваром з неї збивали гарячку.
Від Вербної неділі починався страсний тиждень – час, коли особливо варто задуматись над своїми вчинками, думками, життям – це останній тиждень посту перед світлим святом Христового Воскресіння. Саме в цей тиждень церква згадує Страсті Христові.
Тетяна Міненко
завідувачка сектору мистецтв РОКМ