26 КВІТНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКУ ТРАГЕДІЮ

26 квітня 2020

26 квітня 1986 року о 1:23:50 на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції відбулося два теплові вибухи, що призвели до руйнування реактора. Будівля енергоблоку та покрівля машинного залу частково обвалилися. У різних приміщеннях та на даху виникло понад 30 осередків пожеж. Залишки активної зони четвертого реактора розплавилися. Суміш із розплавленого металу, бетону, піску та частинок палива розтеклася під реакторними приміщеннями. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин.

Близько 1:45 на ЧАЕС прибула бригада пожежників під командуванням лейтенанта Володимира Правика. Згодом прибули пожежники з Прип’яті та інших міст Київської області. Пожежу гасили до 5 години ранку. У середині четвертого енергоблоку її вдалося приборкати лише 10 травня 1986 року, коли більша частина графіту згоріла. Для запобігання поширенню радіоактивного пилу в зруйнований реактор скидали з гелікоптерів суміш піску, брому та свинцю.

У перші години після вибуху ніхто не усвідомлював масштабів руйнування реактора. Також ніхто не знав якого рівня радіація була у перші години після аварії у приміщеннях блоку та навколо нього.

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише європейську частину СРСР, а й більшу частину Європи та східну частину США.

Перше повідомлення про аварію на ЧАЕС прозвучало лише 28 травня під тиском міжнародної спільноти. Це повідомлення містило мало інформації про те, що сталося, а про загрозу для здоров’я людей не повідомлялося.

Для усунення наслідків аварії на ЧАЕС створено урядову комісію, головою якої призначено заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Щербину.Урядова комісія лише через добу після аварії прийняла рішення про евакуацію населення прилеглих населених пунктів.  До 3 травня відселено жителів 10 - кілометрової зони, а до 6 травня евакуйовано населення 30-кілометрової зони.

У 30-кілометрову зону прибували фахівці та військові, які працювали як на самому енергоблоці, так і навколо нього. Згодом цих людей назвали «ліквідаторами».

У перші дні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із четвертого реактора. Згодом розпочалися роботи із очищення території і поховання зруйнованого реактора. Навколо 4-го блоку почали зводити бетонний саркофаг. Радіоактивні уламки, розкидані територією атомної електростанції, були прибрані в середину саркофага або забетоновані. Будівництво саркофага завершилося наприкінці листопада 1986 року.

За даними Міжнародної програми Всесвітньої організації охорони здоров’я, у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брало участь 600 тис. осіб. Загалом в Україні від Чорнобильської катастрофи постраждало понад 3 млн. осіб, майже 115 тис. були переселені із забруднених територій.

Через 4 роки після аварії 6 районів Рівненської області було визнано радіоактивно забрудненими. На сьогоднішній день на Рівненщині проживає близько 330 тис. громадян, постраждалих від аварії на ЧАЕС. 3800 із них – це ліквідатори наслідків аварії.  Участь у ліквідації наслідків вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС у 1986 році взяли близько 10 тисяч жителів Рівненщини.

Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків, так і за економічними збитками.

Інна Черницька

наукова співробітниця відділу нової та новітньої історії