РОДИННІ ІСТОРІЇ ВІЙНИ. ПОЗБАВЛЕНИЙ ЗІРКИ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ.

8 травня 2020

До Дня пам’яті та примирення 8 травня та до 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Український інститут національної пам'яті розпочинає всеукраїнську безстрокову акцію «Родинні історії війни». Рівненський обласний краєзнавчий музей приєднується до цієї акції і пропонує історію родини Килюшиків з с. Острів Володимирецького району.

Іван Килюшик з села Острів Володимирецького району був мобілізований у лави Червоної армії 4-го березня 1944 року тодішнім Рафалівським райвійськоматом. Спочатку перебував у 62-му запасному полку, що дислокувався у місті Ворошилов, а 17 червня потрапив у пекло бойових дій. Воював у складі 3-ої мінометної роти 2-го батальйону 801 стрілецького полку 235 стрілецької дивізії 1-го Прибалтійського фронту. Частину відправили на форсування річки Західна Двіна. Саме під час форсування ріки, як свідчить нагородний лист, відзначився молодий солдат. 23-24 червня 1944 року у районі села Заболотники Городокського району Вітебської області підрозділи 801-го полку переслідували відступаючих німців. Іван Килюшик був у передовій групі і одним з перших увірвався на ворожі позиції, під сильним обстрілом група на колодах переправилась через річку і захопила плацдарм. Солдату вдалося знищити ворожого офіцера і посіяти паніку серед наступаючих німців. Також він попередив командира про те, що ворожий підрозділ намагається їх обійти з флангу. Атаку вдалося відбити. Передовий підрозділ допоміг частинам полку успішно форсувати ріку та продовжити наступ. У липні група бійців та командирів була нагороджена за здійснений подвиг. 22 липня 1944 року Іван Килюшик став Героєм Радянського Союзу.
Отримавши місячну відпустку, він приїхав до родини у село. Але вночі прийшли повстанці і поставили питання руба – «Якщо ти воюєш за совєтів, то чому не воюєш за Самостійну Україну». Іван, розуміючи що у разі відмови може постраждати родина, переходить до місцевої боївки ОУН. Його нагороди та документи були передані командиру УПА І. Литвинчуку-«Дубовому».
З матеріалів архівної кримінальної справи дізнаємось, що Іван Килюшик обіймав посаду підрайонного провідника юнацької мережі ОУН та мав псевдонім «Недалекий». Підпорядковувався районному провіднику юнацтва «Нежурись». Також певний час перебував у боївці СБ «Богдана». Взимку 1945 року переховувався вдома. 14 березня 1945 року енкаведисти прибули в село, щоб виселити родину Килюшиків. Іван, який переховувався на горищі, здався та віддав автомат. Та це не врятувало родину від виселення у Сибір. Іван опинився в радянських концтаборах, а його батьки Сергій Ларіонович та Ганна Іванівна виселені в селище Красива Єлань Нижньоудинського району Іркутської області, дружина Ганна з маленькою донькою опинились у селищі Атагай того ж району.
Вироком Військового трибуналу 13-ої армії був засуджений 29 вересня 1945 року по статтях 54-1б та 54-11 Карного кодексу УРСР на 10 років позбавлення волі та 5 років поразки у правах. Кілька разів Іван Килюшик після відбуття терміну покарання намагався добитися справедливості. Але все марно. Остаточно його позбавили звання Героя Радянського Союзу тільки 6 вересня 1972 року. Родина так і не повернулась в рідне село Острів. 22 квітня 2011 року Івана Килюшика не стало.
Ось таким лихом пройшлась війна по родині Килюшиків з села Острів.

Ігор Марчук

завідувач відділу нової та новітньої історії