11 квітня відзначається Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів.  2021 р. ця дата стає особливо актуальною, адже  22 червня  виповнюється 80 років від початку німецько-радянської війни, а отже, і появи нацистських концтаборів на території України і Рівненської області й ув’язнення наших земляків у величезній мережі нацистських концтаборів на території Німеччини та окупованих нею європейських країн.

       За документами Держархіву Рівненської обл. та даними історичної літератури  протягом 1941 – 1944 рр. у різних населених пунктах Рівненщини – Рівному, Дубні, Острозі, Костополі, Корці,Тучині, Шубкові та ін.   − окупаційною владою було створено більше 10 концтаборів для примусового утримання радянських військовополонених та цивільного населення, переважно для військовополонених. У Рівному їх було три в різних частинах міста: східній − на території в’язниці,  нині вул. Соборна, навпроти головного корпусу НУВГПК, згодом – навпроти кладовища «Грабник»;   південній − при виїзді на Здолбунів,  на нинішній  вул. Чорновола, за перехрестям із вул. С.Бандери; західній − на території військового містечка на вул. Соборній. У різний час чисельність в’язнів змінювалася,але найбільше їх було восени 1941 р. −  близько 50 тисяч. Через жахливі умови утримання – голод і холод, інфекційні хвороби, непосильну працю – більшість із них померла або були розстріляна  в нашому місті. Ховали їх на кладовищі  «Грабник» і на вулиці Білій здебільшого у великих могилах,  на кілька десятків і навіть кілька сотень чоловік, проте зараз важко точно визначити, де саме вони знаходяться, адже  під час війни і в перші два повоєнні десятиліття в СРСР військовополонених вважали «зрадниками Батьківщини», за їхніми могилами ніхто не доглядав, і вони поступово зрівнялися  з землею, заросли травою та бур’янами. Лише у другій половині 1960-х рр. у цих місцях були встановлені пам’ятники. Рідні військовополонених  після закінчення війни переважно отримали  з військкоматів повідомлення про те,  що  син, чоловік чи батько «зник безвісти».  Прізвища та імена більшості загиблих військовополонених досі залишаються невідомими, лише у 2000-х рр. в Інтернеті  з’явилися інформація з німецьких архівів, яка дозволила ідентифікувати хоча б деяких із них. Варто зазначити, що відповідальність за те, що сталося з радянськими військовополоненими під час Другої світової війни, несе не лише керівництво нацистської Німеччини, а й СРСР, бо радянський уряд  не підписав міжнародну конвенцію про захист жертв війни, якою обумовлювалися правила поводження з військовополоненими в разі початку бойових дій, тому військовополонені армій інших держав антигітлерівської коаліції утримувалися у значно кращих умовах, ніж радянські, і показник смертності серед них не був таким високим.

11 квітня  - це день, коли ми повинні згадати  і вшанувати пам'ять мільйонів жертв нацистських концтаборів −  людей різних національностей, розстріляних, померлих від голоду та хвороб, закатованих у газових камерах і спалених у крематоріях. Вічна їм пам'ять!  

На фото: - Погуляйло Микола Ілліч – нар. 1895 р. у м. Ічня Чернігівської обл., технік-інтендант 1-го рангу  748-го полку 206-ї стрілецької дивізії. У вересні 1941 р. потрапив у полон біля м. Березань Київської обл., був в’язнем рівненського концтабору шталаг-360. Помер 12 квітня 1942 р.

  - Облікові картки мешканців Рівненської обл. – в’язнів концтабору Маутхаузен.

Наталія Гавриш

ст. наукова співрбітниця відділу нової та новітньої історії