ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗАХІД ДО ДНЯ ВИШИВАНКИ

19 травня 2022

19 травня 2022 р. на запрошення голови Рівненської обласної організації Українського товариства сліпих Любові Боровської у приміщенні УТОС спільно з етнографічним сектором РОКМ був організований етнографічний захід до Дня вишиванки. Лекцію з показом старовинних зразків вишитих сорочок з колекції фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею провела завсектором етнографії РОКМ Тетяна Пархоменко. Слухачі з Рівненського обласного товариства сліпих мали можливість дізнатися про історію походження свята, традиційний крій  місцевих як жіночих, так і чоловічих сорочок, техніки вишивки, особливості компонування орнаментів, символіку традиційних мотивів.

Художній смак, творчу фантазію, досконале володіння різними видами техніки вишивки засвідчують самобутні зразки народних сорочок кін. ХІХ- 20-30-х рр. ХХ ст. із Рівненщини. Мистецький досвід сучасних вишивальниць-членкинь УТОС збагатили локальні назви давніх технік вишивок сорочок - «заволока», «заволоканнє» (імітувала перебірне ткацтво), «настіланнє» (гладь), «зернятко» (хрестик), «колічко» (верхоплут), «ризь» (вирізування), ретязь. Традиційна українська сорочка з Рівненщини мала крій поликової (уставкової) додільної сорочки, що складалася з «комніра» (коміра), стану (з 3-х пілок), прямокутної «уставки» (полика), рукава з «чохликами» (мажетами), «лястовок» (підрукавні клинці), «подолка» (орнаментований низ сорочки), пазушки-«манішки».

Присутнім були продемонстровані типові вишивки як з геометричним, так і з рослинним орнаментом; менш поширені – з антропоморфним орнаментом (з жіночою фігуркою). 

Окремий інтерес викликало геометричне зображення мотиву «кльованки»-«кролікі», що нагадує медові соти та прожилки листя (за матеріалами Я.Корженьовської). Не меншу увагу привернули виконані технікою «ризь» та  «настіланнє» з використанням вибілених і невибілених ниток геометричні орнаменти в ромби. Світло-тіньовий ефект від поєднання  різних відтінків ниток посилює художню виразність вишивки жіночих рукавів сорочок із Сарненщини. 

Одним із найулюбленіших мотивів давніх композицій була розетка (квітка з 4-ма, 6-ма, 8-ма пелюстками). Пелюстки нерідко чергувалися за кольором: 1) червоні і чорні; 2 ) червоні і сині; 3) червоні, чорні, блакитні, жовті, сині тощо (рідше). Вишивали як на рукавах сорочок, так і на пазушках-«манішках». Ще трипільці наділяли ромб з крапками всередині символом засіяного поля, такий мотив у різних варіаціях (ромб с 4-ма крапками, ромб з крапкою, ромб із вписаною розеткою) типовий для полотняних сорочок мешканців Рівненщини. Найдавніші сорочки колекції мали геометричний орнамент і були виконані технікою «заволокання». Їхня особливість – горизонтальна смужка чорних чи синіх ниток, що перетинала орнамент по центру та краях. 

Як елемент традиційного народного костюму і старовинна, і сучасна вишита сорочка нині слугує добре пізнаваним у світі національним символом, значення якого зростає в нелегкі часи захисту власної державності, боротьби за мирний спосіб життя українців. Вивірена віками орнаментика магічних символів поєдналась у сорочці, щоб стати оберегом для їх власників, одночасно зберегти й оживити генетичну пам’ять українського незламного духу, бути символом віри в перемогу. Вбираючись у вишиванку, ми не лише захоплюємося вишивкою як зразком декоративно-прикладного мистецтва, але й водночас вшановуємо багатовікову українську історію.