31 жовтня у великій виставковій залі Рівненського обласного краєзнавчого музею пройшла презентація документального фільму «Україно, ось де Твої сини».

На перегляд стрічки зібралися науковці, краєзнавці, музейники, громадські діячі.

Із вступним словом виступив директор музею Олександр Булига, який зазначив, що сьогодні, у останній день жовтня, Україна, Польща та й уся Європа, згадує видатну постать в українській історії, іменем якої названий проспект у нашому місті. Мова йде про генерал-хорунжого Марка Безручка. І знаково, що сьогоднішній захід проходить саме в його день народження. Цей документальний фільм був створений до 30-ї річниці Незалежності України українським кінорежисером Павлом Майстренком в рамках мистецького проєкту Pivdeń Artbook та громадської організації Південний Артпростір за участі українських та польських істориків, варшавської української громади та українських пластунів. Олександр Степанович зазначив, що у фільмі згадується про багатьох видатних діячів національно-визвольних змагань, яким прийшлось бути за межами України (в Польщі), там продовжувати боротьбу, створити уряд у вигнанні. Наголосив, що у стрічці згадано і про нашого земляка Олександра Бурківського, який народився у Рівному; запросив переглянути документальний фільм, а вже потім його обговорити.

Розпочинається картина словами відомого письменника, Посла України в Республіці Польща (1999 – 2002 рр.) Дмитра Павличка: « Скільки великих патріотів мала Україна, а тепер про них ніхто не знає! Варто сподіватися на кращі часи, коли достойних шукатимуть, аби гідно вшанувати…».

На бажання зняти документальну картину «Україно, ось де Твої сини» режисера Павла Майстренка надихнула поїздка в Польщу, відвідання варшавського цвинтаря «Воля», де поховані вояки УНР, майже сто могил.

Не всі українці знають, що у польській столиці похована еліта української нації, видатні діячі Української держави, які повставали в буремні роки першої світової. Міністри, генерали, офіцери, козаки та юнаки, незалежно від свого політичного і військового статусу, навічно спочивають під однаковими хрестами – символами лицарського братерства. Серед них – генерал-хорунжі Володимир Сальський, Всеволод Змієнко, Марко Безручко, рівнянин Олександр Бурківський, український льотчик Володимир Байвенко, протопресвітер о. Павло Пащевський, учасник бою під Крутами Яків Рябокінь, Незнаний козак Армії УНР та багато-багато інших.

Та війна поступово перетворилася для українців у війну національно-визвольну і дала надію на відродження козацької державності. Але владу в Україні захопили більшовики і ті герої, які боролися за Українську незалежну державу були змушені емігрувати. В СРСР їх називали бандитами, головорізами-петлюрівцями, їх імена були витіснені з пам'яті навіть найближчої родини.

Пізніше Головний отаман Симон Петлюра, згадуючи свої перші потуги захистити українську державу, писав: «Година мала бути за день, а день за місяць». Симон Петлюра вважав необхідним зберегти військо, щоб при першій нагоді розпочати боротьбу з ворогом. В Польщі почав діяти державний Центр УНР в екзилі. Ці люди заснували український уряд у вигнанні, який проіснував понад 70 років і лишив нам великий спадок. Ми не маємо права забувати про них. Любов до України, повага до людини, честь та гідність – ці правила життя були найважливішими для переважної більшості українських емігрантів.

У фільмі згадується і митрополит Іларіон (професор Іван Огієнко) - політичний, громадський та релігійний діяч, займав міністерські посади в УНР. Навчався в Острозькій гімназії (1903р.). Вчений-історик відповідав за питання віровизначення в структурах уряду УНР. На польському кладовищі спочиває його дружина Домініка Огієнко.

Новий україномовний історично-аналітичний проєкт, в якому висвітлено знакові і маловідомі події з культурної і політичної історії Південної України, вийшов за сприяння Юрія Рейта – першого голови Об’єднання українців Польщі; Дмитра Безручка – нащадка генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка; Мирослава Скірки – голови Об’єднання українців Польщі. А також історичних консультантів: Романа Висоцького – професора Інституту історії Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської, Павела Лібера – доктора Інституту історії Польської академії наук та Польського Інституту Національної пам’яті. У фільмі звучала музика українського чоловічого хору «Журавлі»: «Чуєш, брате мій», «Коли ви вмирали». Також використані фотографії, документи із українських та польських архівів; праці Українського наукового інституту, Тижневик українського козацтва, різні літературні та історичні видання.

Юрій Рейт говорить, що історія повторюється. 100 років тому українці боролися проти поширення більшовицької навали на Європу, і зараз на сході України гинуть молоді юнаки та дівчата, стримуючи поширення імперської системи на європейські країни.

Після перегляду фільму виступив Сергій Поровчук (Інститут Трансформації суспільства в Києві), власне він був ініціатором демонстрації фільму. Пан Сергій запропонував присутнім свою презентацію про вояків УНР, які разом з поляками боролися проти більшовизму. Ще раз згадав про генерал-хорунжих М.Безручка, В.Змієнко, житомирянина В. Байвенко, рівнянина О.Бурківського, острожчанина В.Сальського; підкреслив, що добре було б, якби у Рівному і Острозі з’явилися вулиці з їх іменами і меморіальні дошки. Згадав і про генерала армії УНР Павла Шандрука, який стверджував про існування спільності доль між українським і польським народом. С.Поровчук закцентував також, що потрібно берегти пам’ять про спільних героїв України і Польщі. Вручив Грамоту від імені голови Рівненської міської ради Олександра Третяка здолбунівчанину Олександру Радіці, коменданту загону «Волинь» за налагодження дружніх взаємин між Україною та Польщею та за організацію Першого Міжнародного турніру з футболу, присвяченого пам’яті генерала Безручка, який провели польські харцери та українські пластуни.

Підсумовуючи проведений захід, Олександр Булига закликав усіх підтримувати та берегти пам’ять про національних героїв. Адже зараз, як ніколи, потрібно пам’ятати чиї ми діти, ким були наші предки.