В часи Національно-визвольної війни 1648-1657 рр. в Україні виготовлялося багато зброї. В цей період найбільше її виготовляли ремісники Переяслава, Черкас, Корсуня, Білої Церкви, Острога.

В майстернях по виготовленню зброї, зокрема гармат, працювали 4-6 чоловік. Спочатку вони робили так звану фальшиву модель тіла гармати з глини, яку накладали на дерев’яний стержень у кілька шарів. До моделі прикріплювали дерев’яні цапфи і ліпні прикраси. Потім її обмащували сумішшю сала і масла. На змазану поверхню накладали кілька шарів глини, які скріплювалися ззовні каркасом. Товщина кожуха була 175-300 мм. Після цього фальшиву модель викидали, залишаючи лише форму корпусу гармати з відбитком на внутрішній поверхні всіх прикрас і написів. Форму казенної частини гармати робили окремо. Потім ці форми з’єднували між собою. З циліндричного залізного прута робили стержень, який обмотували клоччям, покривали шаром глини і шаблонували. Стержень виймали з форми після того, як гармату було відлито.

До гармат застосовували ядра. Кам’яні ядра обточували і обковували іноді навкруги залізними обручами. Пізніше ядра робили лише залізні, іноді обливали їх оловом. Для виливання ядер використовували залізні, дерев’яні та глиняні форми. Металеві ядра були порівняно невеликими – «побільше гусиного яйця» або з  «яйце голубине», а інколи – «5 пядей в обводі».

Експоновані гармати є цінним зразком художнього ливарництва XVI –XVII століть. Одна із них була на озброєнні Острозького замку.