Відбувся захід «Жіночі долі родини Косачів»

5 березня 2026 р. у приміщенні Рівненського обласного краєзнавчого музею відбувся захід «Жіночі долі родини Косачів». Завідувачка сектору етнографії  Тетяна Пархоменко підготувала пізнавальне слайд-шоу про трьох представниць талановитої родини – Олену Пчілку, Лесю Українку та Ізидору Косач-Борисову. У лекції висвітлювалися маловідомі факти з біографії берегині роду - Олени Пчілки (Олени Княжни, Бабусі Олени, Кочубеївни та ін.) – перекладачки, письменниці, редакторки, однієї з перших діячок феміністичного руху, реформаторки української мови, академіка ВУАН. Окремо були представлені матеріали, пов’язані з етнографічною та фольклорною діяльністю Олени Пчілки і Лесі Українки, з акцентом на ті з них, що збиралися на Волині та Рівненщині.

Наведене листування Лесі Українки з Іваном Франком, Михайлом Драгомановим, Михайлом Косачем щодо запису народних пісень обов’язково з нотним викладом, без якого пісні, на думку поетеси, є «напівживими». Важливим внеском у науку стала спільна робота подружжя Лесі Українки й Климента Квітки над записами дум від кобзаря Гната Гончаренка, організація експедиції на Полтавщину тощо. Найбільше Лесі Українці були до вподоби ліричні пісні, в яких, за її висловом, найкраще відбилася вдача народу; а також репертуар бандуристів, котрий вважала «підвалиною національної гордості».

 Також на лекції було висвітлено непростий життєвий шлях наймолодшої представниці родини Косачів - Ізидори Косач, яку Леся Українка навчала французької мови та грі на фортепіано, готувала до вступу до Фундуклеївської гімназії; рятувала у Петербурзі, коли сестричка захворіла на черевний тиф під час навчання на жіночих агрономічних курсах. Ізидора Косач стала однією з 16-и перших студенток КПІ, обравши фах агрономії.

Жодні жорна репресій, арештів, обшуків, яких зазнала родина у 1907, 1920, 1929, 1937 роках, не здолали духу цих сильних жінок. Їхнє життя стало прикладом уболівання за розвиток української мови та збереження української культури для наших сучасників. Реабілітація доброго імені «Панни Дори», як і  її чоловіка - Юрія Борисова, відбулася лише 1989 р.

5 березня 2026 р. у приміщенні Рівненського обласного краєзнавчого музею відбувся захід «Жіночі долі родини Косачів». Завідувачка сектору етнографії  Тетяна Пархоменко підготувала пізнавальне слайд-шоу про трьох представниць талановитої родини – Олену Пчілку, Лесю Українку та Ізидору Косач-Борисову. У лекції висвітлювалися маловідомі факти з біографії берегині роду - Олени Пчілки (Олени Княжни, Бабусі Олени, Кочубеївни та ін.) – перекладачки, письменниці, редакторки, однієї з перших діячок феміністичного руху, реформаторки української мови, академіка ВУАН. Окремо були представлені матеріали, пов’язані з етнографічною та фольклорною діяльністю Олени Пчілки і Лесі Українки, з акцентом на ті з них, що збиралися на Волині та Рівненщині.

Наведене листування Лесі Українки з Іваном Франком, Михайлом Драгомановим, Михайлом Косачем щодо запису народних пісень обов’язково з нотним викладом, без якого пісні, на думку поетеси, є «напівживими». Важливим внеском у науку стала спільна робота подружжя Лесі Українки й Климента Квітки над записами дум від кобзаря Гната Гончаренка, організація експедиції на Полтавщину тощо. Найбільше Лесі Українці були до вподоби ліричні пісні, в яких, за її висловом, найкраще відбилася вдача народу; а також репертуар бандуристів, котрий вважала «підвалиною національної гордості».

 Також на лекції було висвітлено непростий життєвий шлях наймолодшої представниці родини Косачів - Ізидори Косач, яку Леся Українка навчала французької мови та грі на фортепіано, готувала до вступу до Фундуклеївської гімназії; рятувала у Петербурзі, коли сестричка захворіла на черевний тиф під час навчання на жіночих агрономічних курсах. Ізидора Косач стала однією з 16-и перших студенток КПІ, обравши фах агрономії.

Жодні жорна репресій, арештів, обшуків, яких зазнала родина у 1907, 1920, 1929, 1937 роках, не здолали духу цих сильних жінок. Їхнє життя стало прикладом уболівання за розвиток української мови та збереження української культури для наших сучасників. Реабілітація доброго імені «Панни Дори», як і  її чоловіка - Юрія Борисова, відбулася лише 1989 р.