26 листопада Рівненський обласний краєзнавчий музей провів круглий стіл, приурочений 150-річчю від дня народження Федора Штейнгеля – засновника першого волинського музею в селі Городок (1896). Через карантинні обмеження захід проходив на платформі Zoom.
Барон Штейнгель заснував у Городку краєзнавчий музей, експонати для якого збирав роками. Він власноручно проводив археологічні розкопки, а після створення у Києві Українського Наукового Товариства був обраний заступником його голови.

Долучитись до круглого столу змогли науковці із Рівного, Городка, Львова, Києва, Пересопниці.

Ця теза була основною під час візиту на Рівненщину міністра культури України Олександра Ткаченка 26 листопада. У рамках поїздки міністр зокрема відвідав Рівненський обласний краєзнавчий музей. Під час зустрічі з музейниками за присутності голови облдержадміністрації Віталія Коваля та заступника голови з гуманітарних питань Сергія Гемберга йшлося про культурний потенціал області, який має привабити туристів, а відтак, як зазначив Олександр Ткаченко, в нього спочатку потрібно інвестувати зусилля і кошти. Зокрема йшлося і про Президентську програму «Велика реставрація» на 2021 рік, куди увійшли центральні обєкти – краєзнавчий музей, зал органної музики та музично-драматичний театр. Йшлося також про проблеми збереження памяток, які псують, або навіть руйнують недобросовісні забудовники. Міністр пообіцяв домогтися серйозних змін у законодавстві на користь історико-культурної спадщини.

Сім'ю уродженця Кіровоградщини Григорія Мірошника під корінь викосив Голод 32-33-го років. Вижив лише він, шестирічний хлопчик, який через багато років став жителем Рівного. Натомість у Мартирологу "Книга пам'яті жертв Голодомору Кіровоградської області" зазначені лише 9 прізвищ загиблих від Голодомору у селі Чичеліївка, і прізвища Мірошник серед них немає... А як багато могли б розповісти ті, хто забрав свої спогади у засвіти...

Під час Голодомору 1932-33 років на селі було легше вижити тим родинам, хто мешкав хоча б у селищі і де хоча б один із членів сім’ї працював не в колгоспі, а на виробництві. Саме тому, що батько був вправним робітником, а поряд із Градизьком розташований Харків, вижила родина Погрібняків з Полтавщини. Це засвідчує розповідь Григорія Івановича Погрібняка, котрий згодом жив і працював у Рівному

Уродженка села Дмитрівка (територія села увійшла до смт Гришківці Бердянського району) на Житомирщині, Франціска Міцінська під час Голодомору 1932-1933 рр. втратила усіх п’ятьох найрідніших людей. Згодом волею долі Франціска Тамагашева (Міцінська) на довгі роки стала рівнянкою. Усю страшну правду про акцію Геноциду українців вона розкрила лише з приходом Української Незалежності.
До Вашої уваги – аудіозапис спогадів світлої пам’яті Франціски Тамагашевої.

Щороку Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 32-33рр., який цивілізовані країни світу визнали Геноцидом українського народу та засудили як акт винищення людства. Свідок Голодомору Анна Нестерук виросла на Хмельниччині, взимку 33-го з голоду померли її батько і два брати, дівчинка з мамою дивом вижила. Нині Ганна Василівна мешкає на Рівненщині. Пропонуємо її спогади про зиму 33-го в селі Чорна на Поділлі (нинішній Старокостянтинівський район). Цією розповіддю Рівненських обласний краєзнавчий музей розпочинає серію розповідей "Запали свічу".