ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ВИЗВОЛЕННЯ В'ЯЗНІВ НАЦИСТСЬКИХ КОНЦТАБОРІВ

11 квітня 2020

Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів відзначається за ініціативою ООН 11 квітня.  Цього дня 1945-го року в’язні Бухенвальду підняли повстання проти гітлерівців, і вийшли на волю. Нацистські концтабори діяли й на Волині.

З початком німецької окупації Рівненщини у часи Другої світової війни на території м. Рівне був створений концтабір для військовополоених Червоної армії під загальною назвою Шталаг 360. Сам концтабір у місті складався із трьох відділень: одне відділення — поблизу території в'язниці у центрі міста, Друге, найбільше відділення, розташовувався на території військового містечка між сучасними вулицями Соборна, Біла, Коцюбинського. Третє відділення гітлерівці розташували на околиці м. Рівного у напрямку с. Басів Кут та залізничного вузла Здолбунів.

Згідно з німецькими джерелами структура Шталагу 360 на Волині була наступною:

• Stalag 360 Рівне
• Stalag 360 Житин/Рівне
• Stalag 360/Z Здолбунів
• Stalag 360/Z Дубно
• Stalag 360/Z Луцьк

Інформація про чисельність ув'язнених даних концтаборів базується на основі наявних архівних джерел та спогадів очевидців, проте не є повною: «…в таборі № 1 утримувалося близько 4-5 тис. ВП(військовополонених), у таборі № 2 — близько 2300 чол., у таборі № 3 в листопаді 1942 р. утримувалось 15 тис. ВП, поступово їх кількість зросла до 30 тис. … шталаг № 360, утримувалося у лютому 1942 р. — 7,9 тис. чол., у квітні 1942 — 3,9 тис., у червні 1942 р. — 16 тис., у грудні 1942 р. — 8,5 тис., у лютому 1943 р. — 11,3 тис., у червні 1943 р. — 1,6 тис., у вересні 1943 р. — 1 тис., у жовтні 1943 р. (Житин) — 3,3 тис.»

Військовополонених використовували на фізично важких роботах, на розчищенні завалів зруйнованих вулиць; коли поширювалися епідемії тифу, дизентерії — хворих не лікували, виснажували голодом і тортурами. Був відсутній обігрів приміщень у холодну пору року, значна частина в’язнів перебувала просто неба за будь-якої погоди. Метою жахливих умов утримання, голоду і знущань було знищення гітлерівцями якомога більшої кількості радянських військовополонених. За спогадами очевидців близько двох тисяч в’язнів із республік Середньої Азії було звинувачено у канібалізмі і розстріляно. «Їм день-денно давали бурду, зварену з погано митих і неочищених бараболь, до якої іноді додавали трохи кінських кісток. І робилося це тільки раз денно в невеликій кількості. З цього приводу половина їх вимерло з голоду, а ті, що зісталися живими, нагадували кістяків, загорнутих у всяке брудне лахміття», — зазначав у спогадах про становище військовополонених відомий письменник і колишній в'язень Рівненської тюрми Улас Самчук.

 Військовополонений Борис Крутіков так описував своє перебування у одному із відділень концентраційного табору у м. Рівному: «Шталаг-360» розташований на околиці міста у бік села Басів Кут і станції Здолбуново. На щастя, не в табір на вулиці Білій, з якого майже ніхто не вийшов на свободу, доля тих, хто туди потрапив, була заздалегідь вирішена. Раніше сюди прибув наш потяг. Тепер крім нашої групи сюди привозили виловлених втікачів, яких розподіляли по бараках. … Вранці почався перепис всіх прибулих і сортували по бараках і загорожах, як для худоби. Я з Іскандеровим потрапив у загорожу під відкритим небом. … Заступником воєнного коменданта у таборі був якийсь ст. лейтенант, що прославився своїми жорстокостями, прозваний Бородою. Цей садист знущався над військовополоненими, як міг, і реготав. Його улюбленим заняттям було спостерігати, як корчаться у муках піддані тортурам за будь-які провини в’язні. … Тим часом із числа незадоволених радянською владою і тих, хто не витримував мук табірного життя, німці відбирали добровольців у тилові загони і охоронні батальйони. Із числа земляків Іскандерова і зрадників із республік Закавказзя і Середньої Азії формували військові підрозділи, а також охоронців і наглядачів табору. Пізніше дійшло і до росіян, яких агітували вступати в РОА генерала Власова. …Однак у нашому таборі переважна більшість лишилася вірною присязі, терпіла всі злигодні буття і думала про втечу. Годували нас, щоб не вмерли з голоду, хоча у багатьох уже були пухлі руки і ноги…».

На даний момент неможливо встановити точну кількість знищених військовополонених, оскільки гітлерівц розстрілювали у місцях масових захоронень і цивільних громадян. У районі вулиці Білої після звільнення м. Рівного у березні 1944 р. представниками судмедекспертизи Надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів німецьких окупантів виявлено рештки тіл приблизно 82 тисяч людей. Згідно із дорученням Надзвичайної Державної Комісії, яка досліджувала наслідки нацистських злодіянь на окупованих гітлерівцями територіях, з 1 по 10 березня 1944 р. на території міста було проведено судово-медичну експертизу у місцях масових захоронень в’язнів Шталагу 360. Судово-медична комісія провела експертизу і встановила, що у Рівному та околицях у місцях масових розстрілів та поховань виявлено рештки понад 102 тисяч знищених військовополонених та цивільних громадян: а) 49 000 чол. на вул. Білій поблизу дров’яного складу (військовополонені Шталагу 360); б) 32 500 чол. на вул. Білій поблизу городів (військовополонені Шталагу 360); в) 17 500 чол. в урочищі Сосонки (єврейське цивільне населення міста); г) 3000 чол. в кар’єрі с. Видумка (знищення місцевого цивільного населення); д) 500 чол. на території міської в’язниці. Також на міському цвинтарі Грабник захоронено приблизно 19 тисяч закатованих військовополонених і цивільних громадян, але оскільки ексгумація решток людей у 1944 р. не проводилася, можна назвати лише приблизні цифри. На території Райхкомсаріату Україна в межах сучасної Рівненської області також діяли концентраційні табори у містах Дубно, Корці, Костополі, Острозі, с. Тучин, смт. Клевань, смт. Рокитне.

 На фото: створення концтабру у Рівному літо 1941 року; картка військвополоненого, що помер у Шталазі 360 (Рівне)

Підготувала Марчук Н.В.

молодший науковий співробітник сектору збереження культурної спадщини РОКМ