ДО 76-РІЧЧЯ ГУРБЕНСЬКОЇ БИТВИ

23 квітня 2020

23-24 квітня 1944 року на Волині (південь сучасного Здолбунівського району Рівненської області) в районі села Гурби відбулась одна з найбільших битв Української Повстанської Армії з Внутрішніми військами НКВС. Енкаведистам вдалося оточити цілий комплекс Кременецьких лісів, у яких зосередилось на той час біля 5000 повстанців, що належали до різних підрозділів УПА-Північ та УПА-Південь. Бойові відділи УПА нараховували не більше як 3500-4000 вояків, всі інші люди належали до резерву і не мали зброї.

Сили Внутрішніх військ НКВС, за повідомленнями УПА, були в декілька разів більшими і нараховували 15000 солдатів. До складу цього угрупування безпосередньо входили 4 бригади ВВ НКВС (17-та, 21-ша, 23-тя, 24-та), 18-ий кавалерійський полк, 15 легких танків, до того ж використовувались – авіація (три літаки з 6-го штурмового авіаполку НКВС), бронепоїзд.  Перед військами НКВС стояло завдання повністю оточити і знищити південну групу УПА, очистити місцеві ліси від повстанців.

 Зрозумівши план ворога, командування УПА на чолі з Василем Куком-«Лемішем» та Петром Олійником-«Енеєм» наказало зайняти оборону у Гурбенському лісі  куреням Олександра Степчука («Сторчана»), Івана Сала («Мамая»), Семена Котика («Вира»), Андрія Трачука («Бувалого»), Івана Золотнюка («Довбенка»), Олександра Поліщука («Лиха»), а також відділам «Яструба», «Залізняка» та окремим сотням «Панька», «Андрія», чоті «Чорногори».

Бій тривав цілий день. Попри понесені втрати (близько 800 загиблих повстанців та розстріляних поранених і беззбройних селян), відділи УПА витримали наступ чисельного та добре підготовленого ворога. За даними українських повстанців підрозділи НКВС втратили тільки вбитими 900 осіб.

Вранці, 25 квітня 1944 року, всі повстанські підрозділи успішно прорвали вороже оточення. Основні сили двома колонами вирушили у північно-східному напрямку на Полісся. Незначна частина повстанців (біля одного куреня) вийшла з оточення третьою колоною на південь у Суразькі ліси.

Після виходу загонів УПА з оточення ще більше двох діб (до 27 квітня) Внутрішні війська НКВС продовжували прочісування у Кременецьких лісах. Більшість мобілізованих, які перебували в лісі, було вбито або заарештовано. Енкаведистам доводилося всюди долати з боями систему оборонних споруд, побудованих повстанцями: шанці, бліндажі, завали. В окремих місцях бої тривали по 8-11 годин.

Отже, незважаючи на чисельну перевагу та краще озброєння Внутрішнім військам НКВС не вдалося витіснити повстанців із Кременецьких лісів на відкритий простір з метою остаточного знищення. Командування УПА вивело на оперативний простір боєздатні, загартовані в боях частини й продовжувало бойові дії в інших регіонах України. Гурбенська битва була переможною для українських повстанців, які вистояли в зударі з регулярними частинами Внутрішніх військ НКВС та довели силу українського духу.

Довгий час про місце бою та повстанські могили мало що було відомо. Та у 2000-их роках Рівненський обласний краєзнавчий музей організував кілька пошукових експедицій. А 18 травня 2007 року, в урочищі Гурби, на місці боїв відбулось урочисте відкриття меморіалу пам'яті загиблим воякам Української повстанської армії.

З травня 2003 року силами патріотичних організацій  у цьому регіоні влаштовується спортивно-патріотична теренова гра "Гурби-Антонівці", що збирає сотні молодих людей з усієї України. Щороку на третій день Великодня багато українців прибуває в урочище Гурби, щоб вклонитись сотням українських патріотів, які полягли у квітні 1944-го року за незалежність України.

Наталія Марчук 

молодший науковий співробітник сектору збереження культурної спадщини