ДО РІЧНИЦІ РОЗСТРІЛІВ У ДУБЕНСЬКІЙ В'ЯЗНИЦІ ЧЕРВНЯ 1941 Р.

24 червня 2020

Напад Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. і стрімке просування німецьких військ вглиб радянської території поставили керівництво НКВС-НКДБ СРСР перед необхідністю термінового вирішення питання щодо подальшої долі політв’язнів, які утримувалися в тюрмах, розташованих неподалік західного кордону. Зокрема, на 10 червня 1941 р. у тюрмах УНКВС по Рівненській області утримувалось 1687 в’язнів, з них у тюрмах №1 та №4, м.Рівне – 896, у тюрмі №2, м.Дубно – 738, у тюрмі №3, м.Острог - 53.
23 червня 1941 р. нарком держбезпеки СРСР В. Меркулов підписав цілком таємну директиву № 2445/М, адресовану керівникам органів НКДБ України, Білорусії, Латвії, Естонії, Карелії, Мурманської та Ленінградської областей. В директиві пропонувалось:
1. Проробити питання щодо вивезення переважного числа заарештованих, зарахованих за НКДБ, НКВС, судом і прокуратурою.
Повідомити загальну кількість наявних заарештованих з вказівкою – скільки, за якими органами зараховані і яку кількість заарештованих потрібно вивезти.
Заарештованих вивезти в центральні і східні райони СРСР.
Разом із заарештованими направити деяку кількість працівників для ведення слідства в їхніх справах за новим місцем знаходження.
2. Вжити заходів для відбору з числа архівних справ найбільш важливих, які також направити в Москву, на адресу 1-го спецвідділу НКВС СРСР.
3. Розглянути справи на всіх наявних заарештованих органами НКДБ і скласти списки на тих, кого доцільно розстріляти. В списках вказати ім’я, по-батькові, прізвище, рік народження, останню посаду чи місце роботи перед арештом, а також короткий зміст звинувачення з вказівкою, чи визнав вину заарештований.
Вказані списки вислати не пізніше 23 липня.
Того ж дня, 23 червня 1941 р., о 24 год. на ім’я наркома внутрішніх справ УРСР Сергієнка надійшла телеграма з Москви за підписом заступника наркома внутрішніх справ СРСР В. Чернишова: згідно наказу наркома НКВС СРСР Л. Берії потрібно було "розпочати негайну евакуацію в’язнів з тюрем західних областей УРСР”. Тюремне управління НКВС УРСР зразу ж розробило план евакуації і відрядило своїх працівників на місця. Та німецький наступ розгортався настільки стрімко, що вже 24 червня танки групи Клейста увійшли на станцію Дубно. Тому евакуація заарештованих, що утримувались у в’язниці №2 НКВС м. Дубно, фактично не відбулась. Лише 250 засуджених та осіб, що перебували під слідством, встигли відправити до в’язниці №4 м. Рівного з частиною наглядачів і охоронним взводом (з них 20 хворих та інвалідів було покинуто в дорозі), 170 засуджених за незначні злочини відпущено, а інших чекала трагічна доля.
Хронологія трагедії, яка розігралась у Дубенській в’язниці 24-25 червня 1941 р., відображена в доповідній записці її начальника на ім’я начальника тюремного управління НКВС УРСР А. Ф. Філіпова, датованій 28 червнем 1941 р. Начальник в’язниці повідомляв, що вже 22 червня о 4 год. 40 хв. вона була обстріляна з літаків супротивника. 24 червня о 17 год. на станцію Дубно (в 5 км від в’язниці) прибули вагони для відправки засуджених і підслідних за контрреволюційними статтями. В цей час місто зазнавало бомбардування і артилерійського обстрілу, зі сторони містечка Верба вели наступ 127 німецьких танків. На звернення начальника в’язниці щодо надання допомоги для відправки в’язнів на вокзал начальники районних відділів НКВС і НКДБ відповіли відмовою, мотивуючи її зайнятістю обороною міста (насправді вони разом з партійно-радянським керівництвом Дубна поспішно виїхали до Рівного). Тоді начальник в’язниці зв’язався по телефону з заступником начальника УНКВС по Рівненській області лейтенантом держбезпеки Климовим, який знаходився в обкомі партії. Климов віддав наказ по телефону в разі неможливості евакуації, визначений до відправки контингент в’язнів знищити, а решту в’язнів звільнити. О 20 год. 24 червня розпочалося знищення засуджених і підслідних по контрреволюційних статтях, яких нараховувалося 320 осіб. Однак розстріл не був закінчений, оскільки німецькі підрозділи продовжували наступ на місто. Закритими в камерах залишилось близько 60-70 осіб.
22 год. 30 хв. особовий склад залишив в’язницю і відправився до Рівного. Ймовірно, 24 червня було розстріляно 250-260 осіб.
Після відходу в’язничної сторожі увечері 24 червня, вцілілим і пораненим допомагали визволитись з камер інші в’язні та люди, що жили біля в’язниці. Частина ув’язнених, скориставшись відсутністю охорони, врятувалась втечею через мур в бік болота; мур долали, зв’язуючи ковдри (коци). Після вступу в Дубно німецьких військ родичі забрали тіла рідних і поховали на місцевих цвинтарях, решта тіл була похована на в’язничному подвір’ї.
Одним з тих, хто уник розстрілу, був Олексій Савич Матвійчук, 1921 р н., с. Рачин, заарештований за приналежність до ОУН. О.С.Матвійчук утримувався в Дубенській в’язниці, камера № 42 на 2-му поверсі. Розстрілу уник внаслідок втечі охорони в’язниці увечері 24 червня, визволившись з камери і перелізши через мур. Восени 1945 р. заарештований вдруге, 9 місяців перебував під слідством і ув’язнений на 10 років ВТТ та 5 років позбавлення прав „як зачаєний ворог”, при чому всі звинувачення слідством були взяті з першої справи 1941 р. Покарання відбував в Ухті, тоді на Балхаші в Казахстані. Звільнився в 1955 р.
У 2019 році було віднайдено частину останків розстріляних в’язнів. Неподалік від тюремної стіни в одній із виритих ям пошукова група знайшла 19 людських останків. Серед них: троє жінок, решта – чоловіки. У чотирьох осіб видно кульові поранення в голову. За попередніми оцінками експертів, у жертв цілились не впритул.

сучасний вигляд Дубенської в'язниці                                                  1941 р. Поховання жертв розстрілів

Ігор Марчук

завідувач відділу нової та новітньої історії