ВІДДІЛ ІСТОРІЇ
ВІДДІЛ ПРИРОДИ
ХУДОЖНІЙ ВІДДІЛ
БИТВА ПІД ГУРБАМИ
20 липня 2021
23-25 квітня 1944 року на Волині (південь сучасного Здолбунівського району Рівненської області) в районі колишнього польського села Гурби відбулась одна з найбільших битв Української Повстанської Армії з Внутрішніми військами НКВС. Енкаведистам вдалося оточити цілий комплекс Кременецьких лісів, у яких зосередилось на той час біля 5000 повстанців, що належали до різних підрозділів УПА-Північ та УПА-Південь. Бойові відділи УПА нараховували не більше як 3500 вояків, всі інші люди належали до резерву і не мали зброї та серйозної військової підготовки.
Сили Внутрішніх військ НКВС, за повідомленнями УПА, були в декілька разів більшими і нараховували 15000 солдатів. До складу цього угрупування безпосередньо входили 4 бригади ВВ НКВС (17-та, 21-ша, 23-тя, 24-та), 18-ий кавалерійський полк, 15 легких танків, до того ж використовувались – авіація (три літаки з 6-го штурмового авіаполку НКВС), бронепоїзд. Перед військами НКВС стояло завдання повністю оточити і знищити південну групу УПА, очистити місцеві ліси від повстанців.
Зрозумівши план ворога, командування УПА на чолі з В. Куком-«Лемішем» та П. Олійником-«Енеєм» наказало зайняти оборону у Гурбенському лісі підрозділам УПА О. Степчука («Сторчана»), І. Сала («Мамая»), С. Котика («Вира»), А. Трачука («Бувалого»), І. Золотнюка («Довбенка»), О. Поліщука («Лиха»), а також відділам «Яструба», «Залізняка» та окремим сотням «Панька», «Андрія», чоті «Чорногори».
24 квітня 1944 р. бій тривав цілий день. Найгарячіше було на ділянці оборони, яку займав курінь «Сторчана». Ось як описував у своєму звіті бойові дії командир «Ясен»: «Ворог окружив курінь «Сторчана», але наступ цей було відбито і переведено контрнаступ. Три сотні забрали гармати командира Вира («Докс», «Кожух») і прорвалися, а біля 60 повстанців і командира Сторчана окружено (біля 10-ої год.). Окружені боролися до 14-ої год. по полудні і загинули по-геройськи. В кого не попала ворожа куля чи граната – самі дострілювались. Тут загинув курінний «Сторчан», сотенний «Булка», заступник сотника Ігор, чотовий Шраменко, чотовий Корнієць. Ніхто не здався живим. Один падав, другий брав кулемета та стріляв. Кількаразові спроби ворожого наступу були відбиті, та в кінці забракло набоїв (про це розказував очевидець – дядько, що йому вдалося втекти)». Попри понесені втрати (близько 400 загиблих повстанців та розстріляних кількасот беззбройних селян), відділи УПА витримали наступ чисельного та добре підготовленого ворога. За даними українських повстанців підрозділи ВВ НКВС втратили тільки вбитими кількасот осіб.
Вночі втомлені підрозділи УПА здійснили марш в напрямку сіл Мости-Буща. На шляху основної частини повстанських підрозділів, які рухалися колоною в напрямку с. Буща, виявлено ворожі укріплені позиції. О 6 год. ранку відбувся бій із гарнізоном військ НКВС та прибулими на допомогу піхотою, кавалерією і танками. Невідомий повстанський командир «В.А.» описав бій під Бущею в окремому звіті, де зазначив, що ворог на цьому напрямку мав чотири танки. Повстанці перед атакою розташували свої сили так: командир «Ворон» зайняв позицію на горбку біля фільварку, курінь «Довбенка» мав атакувати з боку Мостів, курінь «Бувалого» – з боку Борщівки, курені «Докса» і «Великана» – із західного напрямку. Решта відділів як бойовий резерв стояла на пагорбі в лісі. Атака мала бути швидкою і несподіваною, щоб ворог не зміг надіслати підкріплення. О 6-ій годині 30 хвилин 25 квітня повстанці відкрили вогонь. Ворог відповів кулеметними серіями і танковим рейдом. Командиру «Березі» та стрільцеві «Петрові» вдалося підбити перший танк. Повстанці повзком наблизилися до нього і політвиховник «Юрко» запропонував екіпажу здатися, але танкісти мовчали. Тоді стрілець «Щиголь» метнув пляшку із запальною рідиною і машина запалала як сірник. Другий танк в’язанкою з шести гранат підбив стрілець «Щасливий». Екіпаж намагався втекти, але загинув від повстанських куль. Ще два танки, побачивши невтішний результат своїх попередників, розвернулись і втекли на другий куток села. Після цього відділи УПА, вишикувавшись колоною, обігнули ліву частину села і вирушили вперед
Врешті-решт усі повстанські підрозділи успішно прорвали вороже оточення у кількох напрямках. Основні сили двома колонами вирушили на Полісся. Незначна частина повстанців (біля одного куреня) вийшла з оточення третьою колоною на південь у Суразькі ліси.
Після виходу частин УПА з оточення ще більше двох діб (до 27 квітня) Внутрішні війська НКВС продовжували прочісування у Кременецьких лісах. Більшість мобілізованих, які перебували в лісі, було вбито або заарештовано. Енкаведистам доводилося всюди долати з боями систему оборонних споруд, побудованих повстанцями: шанці, бліндажі, завали. В окремих місцях бої тривали по 8-11 годин.
Підготував Ігор Марчук - завідувач відділу історії РОКМ
