ЛІКАР  ВІД  БОГА

До 110-ї річницівід дня народження

відомого  лікаря  доктора

медичних  наук

Бориса Квашенка

(1913 - 2008)

РОДОВІД ПОДОБЕДІВ-КВАШЕНКІВ

Борис Костянтинович Квашенко був представником відомої в Рівному з кінця ХІХ ст. родини Подобедів. Його дід — надвірний радник Степан Мартинович Подобед,  юрист за освітою, в 1898 році збудував на розі провулків Волосного і В’язничного (тепер вул. Героїв поліції, 7) двоповерховий дерев’яний будинок. Його бабуся Людмила Дмитрівна була донькою московського князя Дмитра Патрикеєва. Подружжя Подобедів, у яких на той час була лише одна донька Євгенія, за  направленням  царського  уряду приїхали  на  Волинь  з Москви.   У Рівному в них народилися  ще дві доньки — Фатіна і Раїса. Усі три доньки закінчили Рівненську жіночу гімназію,  що знаходилася на тій же вулиці В’язничній. Фатіна вийшла заміж за Костянтина Силуановича Квашенка, який був родом із поліського  містечка Володимирець. Костянтин Квашенко закінчив Рівненську чоловічу гімназію,  а  згодом  —  Петербурзький  політехнічний інститут.

ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ

У день пам’яті православних святих Бориса і Гліба 6 серпня 1913 року у Фатіни і Костянтина Квашенків народився син, якого вони назвали Борисом. Він з’явився на світ на другому поверсі дідового будинку  на  вул. В’язничній.

Плани молодої сім’ї жити в Петербурзі, де Костянтин Силуанович сподівався отримати місце викладача в інституті, зламав більшовицький переворот. Квашенки повернулися до Рівного в родинне гніздо Подобедів. До кінця життя в цьому домі прожили три покоління Подобедів, які нині спочивають вічним сном на старовинному кладовищі “Грабник”.

Сина Бориса батьки віддали на навчання спершу до російської приватної гімназії, яка в той час знаходилася в парку Любомирського, а згодом батько перевів його в польську  державну гімназію, де сам був викладачем.

Гімназію Борис закінчив у 1929 році і за порадою батька вступив на навчання до Познанського медичного інституту, який на той час вважався одним із кращих у Польщі.  Лікарською спеціальністю обрав хірургію.

НА ВАРТІ ЖІНОЧОГО ЗДОРОВ’Я

Свою першу лікарську практику майбутній доктор наук проходив у повітовій лікарні с. Тютьковичі, що поруч із Рівним. Вже тоді Б.Квашенко знайомиться і переймає досвід у рівненських лікарів Е.Томашевича, Г.Барановського, М.Сегала.

Після одержання диплому і кваліфікації лікаря-хірурга, 26-річний Борис Квашенко повертається до Рівного і  починає працювати в пологовому будинку на вул. Бандурського (тепер вул. М. Драгоманова). Головним лікарем у цьому закладі був М.М.Прохоров, якого знало і шанувало все місто.

Із початком Другої світової війни Б.К.Квашенка як лікаря мобілізували до Війська Польського і направили спочатку в Люблін, а згодом - у військовий шпиталь до Луцька. Польське військо зазнало поразки і Борис Квашенко повертається до Рівного.

У часи нацистської окупації Рівного Б. Квашенко працює в лікарні на вул. Дворецькій, допомагаючи місцевому населенню у ці важкі часи долати хвороби, а жінкам - народжувати дітей.

У повоєнному 1946 році  Б. Квашенко  організував у Рівному пологовий будинок на 60 ліжок, де був і головним лікарем, і ординатором одночасно. 36 років Борис Костянтинович працював головним акушером-гінекологом Рівненської області.

Рівненський лікар-практик збагачував медичну науку  своїми досягненнями і відкриттями в галузі гінекології та акушерства. У 1968 р. він став першим доктором медичних наук на Рівненщині. Він проводив унікальні (часто ювелірні) операції, рятуючи жінок, повертаючи їм повноцінне життя.

Борис Квашенко упродовж своєї медичної діяльності опублікував понад 60 наукових робіт, три монографії, був  учасником  різноманітних наукових конференцій і симпозіумів. Його ім’я було відомим не лише в Україні, а й за рубежем.

За життя він не мав особливих держаних чи урядових радянських нагород, окрім відзнаки «Відмінник охорони здоров’я». У 1998 р. уряд Польщі вручив Б.К.Квашенку медаль «За участь в оборонній війні 1939 року», документ до нагороди підписаний Президентом Польщі  О. Квасневським.

 Однак, найбільшою нагородою для Лікаря була велика шана і любов краян, яка й досі живе в добрій пам’яті про нього.

Супутницею життя Бориса Квашенка стала медична сестра Софія Ренбелінська,  з якою вони обвінчалися у Свято-Воскресенському соборі Рівного у 1938 році і прожили довге щасливе життя. У подружжя Квашенків народилося дві доньки – Ірина та Єлизавета, які успадкували батькову професію, стали лікарями.

За довгу медичну практику Борис Костянтинович завжди залишався вірним обраному шляхові, надаючи допомогу жінкам, рятуючи тяжкохворих, даючи шанс для життя майбутнім поколінням. Тисячі жінок завдячують за подаровану радість материнства саме йому, а їх родини бережуть добрі спогади про лікаря. 

ЛІКАР ВІД БОГА - таке визнання люди мало кому дарують. У світила рівненської медицини Бориса Квашенка воно  було. Вдячну пам'ять про цього унікального лікаря, який практикував майже 90 років, зберігають тисячі рівнянок, які завдяки йому почули на свою адресу слово «мама».  Якби не він, тисячі дітей просто не прийшли б у цей світ. Без тих сучасних хімічних препаратів і електронного обладнання,  якими оснащена сучасна медицина, він творив такі дива, наче його розум і руки справді направляв  сам Бог.

«Ось зараз усі зберемося, разговіємося свяченим. Радість яка ж!» – це були останні слова християнина, який прожив у цьому світі майже  95 років і мав щастя на Великдень відійти у вічність. Кажуть, що люди, які вмирають на Великдень, потрапляють прямісінько до раю, бо в ці дні там відкриті ворота. 

Підготувала Г. Данильчук.