Краєзнавчі видання. Додаток до "Почаївського Листка"

Почаївський листок  просвітницьке та інформаційне друковане видання Свято-Успенської Почаївської лаври був заснований 1887 року у формі щотижневого журналу. У ньому були матеріали релігійно-церковного та краєзнавчого характеру.

У 1902 р. до Почаївської лаври було переведено архієпископа Віталія (Максименко). Він редагував «Волынскую мысль», «Волынскую землю», «Почаевский листок», «Почаевские известия», журнали «Почаевская Лавра» та «Почаевский инок». У 1903 році очолив типографію в Почаївській Лаврі з возведенням в сан архімандрита і став фактично нею керувати.

Додатками до «Почаївського Листка» виходили краєзнавчі нариси, які і сьогодні зберігають певну цінність. Ставлення до цих видань було неоднозначне. На то були вагомі причини. Найкраще їх окреслив у Митрополит Іларіон у своїй праці «Фортеця православія на Волині. Свята Почаївська Лавра»: «Архимандрит Віталій повів назовні ніби українську національну працю, — побудував на Берестецькому полі Церкву, зібрав кості козацькі, і поховав їх в ній. На жаль, ніхто з української інтелігенції ані не поцікавився тим, ані не допоміг йому... Навпаки, — в пресі часто висміювано його…

Знайомий, який добре знав Архимандрита Віталія, волиняк Н. Н. так характеризує його: "Церква-пам`ятник під Берестечком є заслугою тільки ченця-аскета Віталія, у серці якого на диво спліталось дві стихії: одна зовнішня, політична й ворожа українському народові, а друга внутрішня й рідна тому народові. . . Трагедію роздвоєння душі своїх синів українська історія чимало занотувала на своїх безсторонніх фоліянтах. Ті люди з роздвоєною душею все ж таки належать нікому іншому, як тільки нашому народові, як би до того не підходити і як би ту справу не розглядати"».