Сарапіс. Єгипетсько-елліністичне божество з колекції РОКМ

Сарапіс (sp. Serapis, Sarapis, Osiris–Apis) – єгипетсько-елліністичне божество. Культ Сарапіса зародився в IV ст. до н. е., коли почали зливатися єгипетські й грецькі релігійні уявлення. Ім’я Сарапіс зустрічається на різних єгипетських написах ще з доелліністичних часів у формі Осіріс–Апіс. Зображували Сарапіса (часто на троні) в постаті чоловіка середніх літ, із зачіскою й бородою Зевса, із скіпетром у руках та з орлом коло ніг. Інколи волосся божества, як у Плутона, спадало на чоло, а біля ніг був охоронець пекла – пес Кербер (Цербер). На голові – наповнений плодами кошик як символ достатку. З плином часу культ Сарапіса був витіснений християнством [4].

Під час чергової багаторічної рятівної археологічної експедиції в урочищі Шанків Яр (2005 р.) у розкопі ХХІІ виявлено житло № 90 з унікальною знахідкою античного часу – бронзовою фігуркою (головою) божества Сарапіса [5, с. 60]. Вона знаходилась перед нішею, на підлозі житла. Керівник експедиції Денис Козак вважає, «що нішу було виготовлено спеціально для встановлення фігурки цього божества, тобто вона була своєрідним вівтарцем зі спеціальною перегородкою» [5, с. 62].

Дослідник порівняв 5 таких скульптур, випадково знайдених на території південної Європи, зокрема Фракії, Мезії, Італії. Найближчою аналогією хрінницькій знахідці за іконографією, рисами обличчя, зачіскою, калафом на голові він вважає базальтову фігурку, виявлену в Римі, на віллі Альбані [6]. Проте точної аналогії Сарапісу з Волині знайти йому не вдалось. На думку Д. Козака: «Можна допустити ймовірність походження фігури з римських наддунайських провінцій або територій Імперії, з якими у готів Волині були, очевидно, торгові й воєнні контакти». Науковець переконаний: «Лише в такому разі можна дати відповідь на питання, як потрапила на віддалену від центрів цивілізації землю Волині така унікальна річ» [7, с. 120].

Багаторічні дослідження археологічної пам’ятки поблизу Хрінницького водоймища дали йому підстави припустити, що це було не родове поселення однієї чи кількох родин готів, а великий міжобщинний торгово-ремісничий центр цієї людності, який існував на березі Стиру протягом ІІІ—ІV ст. н. е. За кількістю римських імпортів, різноманітних фібул, гребенів, виявлених у культурних нашаруваннях виробничих приміщень, приміщень-складів, цю пам’ятку Д. Козак визначає як найбільшу з-поміж відкритих на території України. За етнографічними аналогіями археолог припускає, що сюди зручним шляхом по Стиру, через Подністров’я і Подніпров’я з Подунав’я, а через Повіслення і Прип’ять – з Балтії проникали купецькі експедиції з відповідним товаром (срібло, мідні та срібні монети, залізо та вироби з нього, скло, прикраси, вино тощо) [5, c. 64].

Дослідник вважає, що, очевидно, власник будівлі, наслідуючи римлян, зробив у стіні спеціальну нішу – щось на кшталт вівтаря, де і стояла фігурка божества. Д. Козак переконаний, що знахідка бронзової фігурки античного бога на вельбарській пам’ятці Волині свідчить про тісні контакти готських общин із римською цивілізацією, які охоплювали не лише зовнішню і матеріальну сторони суспільства, але й впливали на духовний розвиток готських племен України. Підсумовуючи вчений висловлює думку, що віра у всеохоплюючого і всеосяжного бога, яким був Сарапіс, могла стати частиною ідеологічного підґрунтя, яке сприяло переходу готів, які мешкали на Волині до християнського віросповідання [5, c. 64].

Сучасні дослідники, продовжуючи розвивати бачення Д. Козака щодо призначення віднайденої 2005 р. в урочищі Шанків Яр статуетки божества, намагаються пояснити причину її місцеперебування на Волині. Зокрема, А. Корчак переконаний: «Знахідка фрагмента статуетки Серапіса є яскравим підтвердженням факту сповідування тут саме єгипетсько-александрійського культу» [8, c. 228]. Вчений вважає, що свідченням цього є відкриття на поселенні вельбарської культури у Хрінниках фігурки Серапіса саме у житлі-святилищі. «На користь цього припущення, – наголошує А. Корчак, – також може виступати той факт, що на території українського Лісостепу з усіх відомих східних вірувань трапляються артефакти пов’язані лише з єгипетсько-александрійським культом» [8, c. 229].

Одним із археологічних проєктів Д. Козака було вивчення різнопланового та різночасового Хрінницького археологічного комплексу на Волині, який він досліджував з 1993 по 2014 рр. «Ця праця дала історичній науці багато сенсаційних об’єктів, знахідок, інтерпретацій – усього того, що відтворює загальну картину повсякденного життя давніх людей» [9, с. 3]. Однією з унікальних знахідок очолюваної ним експедиції, безумовно, є фігурка Сарапіса. Вважаємо, що подальше її вивчення, в контексті функціонування міжобщиного центру готів в урочищі Шанків Яр, необхідно проводити у порівнянні з виявленим на цій території культовим комплексом на честь германських богів [10]. Cпівставлення двох релігійних культур, дасть можливість зрозуміти регуляцію на їх основі повсякденного життя волинських готів, їхній вплив на тогочасне суспільство. Безпосереднє дослідження фігурки Сарапіса можна проводити в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, чи вивчаючи цифрову копію на музейному сайті. Окрім оригіналу в музеї також зберігається реконструкція погруддя Сарапіса, яка створена за аналогіями скульптур виготовлених на теренах Римської імперії.

старший науковий співробітник

відділу давньої та середньовічної історії 

КЗ «РОКМ» РОР